На допомогу вчителям-словесникам.

Актуальність есе як жанру у процесі мовно-літературної освіти

•      Доцільно замінити традиційний твір на такий, що відповідає життєвим вимогам та темпам, бажанню молоді мислити неупереджено й висловлюватися чесно.

•      Есе - короткі наукові, критичні та інші нариси, які відзначаються вишуканістю форми. 

•      Це різновид нарисового жанру або вид творчої роботи, представленої у формі аргументованого міркування, що відбиває суб’єктивну авторську позицію стосовно суспільно значущої проблеми соціального, морально-етичного, наукового, культурно- історичного плану.

•      За змістом і формою есе співвідноситься з твором- міркуванням, однак перед його автором стоїть складніше завдання: спонукати читачів до роздумів, завдяки переконливості і яскравості викладу викликати у них емоційний відгук на прочитане.

Відмінність есе від твору

Есе

•      Художньо-публіцистичний жанр або вид творчої роботи, що має довільну композиційну побудову.

•      Висвітлюється суб’єктивна авторська позиція щодо порушеної в темі проблеми.

•      Властиве міркування з елементами аналізу.

•      Мета - спонукання читачів до роздумів.

Твір

•      Має чітку стандартну побудову.

•      Тема піддається об’єктивному аналізу.

•      Форма залежить від виду (оповідання, опис, міркування, порівняльна характеристика або аналіз художнього тексту).

•      Розвиває навички усного та писемного мовлення.

Особливості есе

•      Творче осмислення теми.

•      Наявність знань, власного досвіду для способів розв’язання проблеми.

•      Незначний обсяг.

•      Стилю властива образністю, настанова на розмовну інтонацію й лексику.

•      Використання різних мовних прийомів: інверсії, антитези, асоціативних рядів, метафоричних узагальнень, іронії.

•      Характерні засоби художньої виразності: метафори, алегоричні образ, символи, порівняння.

•      Наявність припущень, риторичних питань, фразеологізмів.

•      Заключна частина  не завжди містить висновок.

Походження слова “есе”

•      Есе (фр. Assai – спроба, начерк) – жанр художньо-публіцистичної, науково-популяризаторської творчості, характерний вільним, не обов’язково вичерпним, але виразно індивідуалізованим трактуванням теми.

•      М. Монтень у своїх «Дослідах» так визначив специфічність есе: «Я вільно викладаю думку про всі предмети, навіть ті, що виходять за межі мого розуміння і кругозору. Висловлюю її задля того, щоб дати поняття про мої переконання»

•      Слово «есе» походить від пізньолатинського exagium — «ваги», «зважування», яке у свою чергу йде до латинського дієслова exigo — «оцінювати», «вимірювати», «обмірковувати» (за О. Жолковським)

Етапи становлення есе як жанру

•      Біблія – книга Притч, Еклезіаста, проповіді пророків і Христа.

•      Праці Аристотеля, Горація, Квінтіліана, Лонгина, Фукідіда, Тацита про мистецтво й життя в діалогах, промовах і листах (критичний есей).

•      Праці Цицерона, Боеція («Втішання філософією»), «Діалоги» Платона, «Сповіді» Августина Аврелія, «Моралії» Плутарха, «Античні декламації» Лукіана, «Листи до Луцилія» Сенеки (ефлексивне письмо).

•      Учень Аристотеля Теофраст – автор характерів.

•      «Наодинці із собою» Марка Аврелія -  характеристика есе як жанру.

•      Роботи Юлія Цезаря Скаліґера, Йосифа Іуста, «Проповіді і міркування» Майстера Екхарта (XІІІ ст.), твори Мартина Лютера – праесеїстика Ренесансу.

•      «Повчання» Хой-нена , праці Хань Юя (Китай, VІІІ–ІХ ст.), Камо Темея (Японія, XІІІ ст.), «Ледачі заняття» Йосида Конко (Японія, XVІ ст.), Дзюньїтіро Танідзакі й Ясунарі Кавабата – зразки східної есеїстики.

•      Застій у часи Середньовіччя у Європі.

•      Пробудження творчих інтенцій окремої людини у часи Реформації сприяли відродженню жанру есе.

Вітчизняна есеїстика кінця ХІХ – 

першої половини ХХ століття

•      «Авторський голос» Івана Вишенського.

•      Подібні до західного есеїзму неоплатонізм Г.Сковороди й похідна від нього традиція у творах Г. Квітки, Т.Шевченка.

•      Представники раннього модернізму з «франківського» покоління української інтелігенції (Леся Українка, О.Кобилянська).

•      Третє покоління інтелігенції – М.Міхновський, С.Єфремов, Г.Хоткевич, М.Сріблянський (Шаповал), М.Євшан.

•       Листування й щоденники у розпал літературної дискусії 1925–1928 рр.

•      Мілітаризований образ «мужньої людини»-ніцшеанця  у журналі «Літературно-науковий вісник» Д.Донцова (Є.Маланюк, О.Теліга, Ю.Клен, О.Ольжич).

Вітчизняна есеїстика кінця ХХ – 

пчатку ХХІ століття

•      Когорта діаспорних есеїстів після Другої світвої війни: І.Кошелівець, Ю.Бойко, І.Костецький, Г.Костюк, Д.Нитченко, Б.Осадчук, Ю.Лавриненко, О.Тарнавський, Ю.Шерех.

•      “Шістдесятники” І.Дзюба, Є.Сверстюк, І.Світличний, В.Стус.

•      Книжки «Олександр Довженко», «Путі людей» (1969) М.Бажана, «Про наше мистецтво» (1972) О.Гончара, «З минулого – в майбутнє» (1973) П.Тичини, «Спалах» (1969) Ю.Бурляя, «Сповідь на вершині» І.Муратова, «Нетлінне» (1968), «Книга пам’яті» (1971) Г.Зленка, «Червоні сонця протуберанців» (1968) С.Тельнюка, біографія Г.Сковороди пера Леоніда Махновця (1972), рецензії-есе Леоніда Новиченка, Івана Драча, Дмитра Павличка.

•      “Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення» (2000) М.Рябчука, «Страсті за націоналізмом» (2004) Я.Грицака; «До історії української літератури» (1997), «Шевченко, якого не знаємо» (2000) Г.Грабовича, «Моя Леся Українка» (2002) Н.Зборовської, «Шлях аріїв» Ю.Канигіна, «Повернення в Леополіс» (1998) та «Введення у Бу-Ба-Бу» (2001) В.Неборака, «Pro domo sua» (1999) В.Ведмедя, «Дезорiєнтацiя на місцевості» (1999) Ю.Андруховича, «Людина на крижині» К.Москальця, «Хроніки від Фортінбраса» (1999) О.Забужко, «Замах на міражі» Є.Барана, «Знаки часу» Т.Гавриліва, серія «Інший формат» Т.Прохаська, «Фраґменти» (2001) Р.Семкова, «Літпроцесія» (2002) І.Андрусяка, «Текст 90-х: герої та персонажі» (2003) І.Бондаря-Терещенка, «Щось на кшталт шатокуа» (2003) О.Бойченка, есеїстичні публікації Ю.Винничука, С.Жадана, Іздрика, О.Ірванця, Ю.Покальчука, О.Ульяненка, О.Шкляра, В.Цибулька, А.Бондаря, І.Ципердюка, есеїстичні нотатки  В.Базилевського та К.Москальця.

Жанротвірні ознаки есе

•      Особистісний характер мотивації, сприйняття й висвітлення предмета зображення, що дозволяє побачити нове в знайомому.

•      Особливий спосіб репрезентації предмета мовлення за допомогою асоціативно-емоційної структурної основи.

•      Можливість виходу в загальнокультурний контекст фонових знань адресата.

•      Невимушеність потоку мовлення – вільна асоціативна композиція.

•      Підвищена модальність тексту як відбиття суб’єктивності тих чи інших авторських характеристик.

     «В есе поєднуються: буттєва вірогідність, що йде від щоденника, розумова узагальненість, що йде від філософії, образна конкретність і пластичність, що йде від літератури» (М.Епштейн ).

Специфіка есе як жанру

•      Образ  утворюється з думки, тому виникає гранична концентрація, згущення семантики за рахунок особливої концептуальної навантаженості образного ряду, що набуває найрізноманітніших форм.

•      Есеїстична думка принципово є думкою практичною, побутовою, щирою.

•       Особистісний, наполовину медитативний (ґрунтований на спогадах), наполовину діалоговий стиль призначений для риторичного вжитку.

•      Поєднання епох й доль, філософських думок й буденних справ, подій, фактів підкорені коментарійній думці.

•      Відсутність жорстких композиційно-мовленнєвих схем, перехід від конкретного до абстрактного.

•      Задіяно відомі типи (роздум, оповідь, опис, пояснення) і форми (монолог, внутрішній монолог, невласне пряма мова, діалог з уявним опонентом і т. п.) мовлення, різні типи словесності (філософські умовиводи, спогади, афоризми, авторський коментар).

Внутрішньожанрова типологія есе (за Оленою Ципорухою)

Неформальне, або літературне есе

Афористичне

Періодичне  (характерне (скетч),  звичаєопи-сувальне, просвітницьке (дидактичне і соціально-пропагандистське).

Особистісне (описове, художнє або беле-тристичне).

Формальне есе

Критичне (огляд).

Літературно-критичне.

Дослідницьке.

Інформативне.

Неформальне есе - оповідка, опис, анекдот, роздум, мрія

•      Риси афористичного есе ХVІ – ХVІІ ст.: стислість,  сентенційність (поради щодо життєвої філософії.), цитаційність та ілюстративність.

•      Періодичне есе ХVІІІ ст. більш індивідуалістичне, інтелектуальне, інтроспективне, сатирично-гуморстичнеичне, містить вигадані персонажі та місця події. Англійське періодичне есе – опис звичаїв від поганої поезії до проституції.

•      Особистісному есе (короткому біографічному нарису) властиві інтимний стиль, автобіографічний інтерес, легкий гумор і настрій, вишуканість та тонкий літературний смак.

     Таким чином, риси інтимного есея – ліризм, поетична схвильованість, напружена інтроспективність.

Формальне есе – це журнальна стаття

•      У інформативному есе увага сконцентрована на поясненні авторських поглядів.

•      Критичне есе аналізує та оцінює твір або подію.

•      Порівняльне есе досліджує відмінність і подібність, обґрунтовує особисті переваги та вибір, описує світогляд та життєву філософію.

    Таким чином, формальне есе має розширений обсяг, поважну мету, логічну організацію структури, ґрунтовність, урочистість, щільно організовану експозицію особистих думок та ставлення до специфічних або персональних тем.

Більш пристосована до реалій України типологія есе

Загальне есе (подорож, філософію, рецепція прочитаної літератури).

Есе-лист.

Есе-замальовка (наприклад, пейзажна).

 Есе-стаття (наприклад, дидактична).

Есе-лекція (наприклад, промова чи доповідь).

 Есе-щоденник (наприклад, хроніка).

Есе синтезує ознаки інших жанрів

•      Суб’єктивного відгуку.

•      Емоційного етюду.

•      Зарисовки.

•      Есе-рецензії, есе-художньої зарисовки, есе-замітки, есе-щоденникового запису, есе-листа.

   

    Український стиль есеїстики відзначається романтичним підходом, оптимізмом при висвітленні трагічних явищ української історії, посиленим історичним дискурсом, спрямованістю на пробудження української національної свідомості з редукуванням авторського «я» на користь глобальних проблем національної історії.

Специфіка жанру есе

•      Заголовок не завжди залежить від теми: він може бути відправною крапкою в роздумах автора.

•      Вільна композиція підлягає внутрішній логіці, основна думка проглядається в роздумах автора, проблема розглядається з різних сторін.

•      Яскраво виражена авторська позиція.

•      Індивідуальний авторський стиль.

•      Завдання жанру – інформування про ідеї, їхні пояснення, ненав’язливе переконання в чомусь адресата мовлення.

•      Це «вільне» письмо на запропоновану тему, у якому властиві самостійність, аргументованість, оригінальність вирішення проблеми,  дискусійність.

Методичні сентенції щодо есе

•      Сприяє розвитку критично мислити.

•      Розвиває мовленнєві компетенції учнів на уроках української мови  і літератури.

•      Зазвичай есей пишуть упродовж 4-5 хвилин після обговорення певної проблеми.

•      Цей прийом застосовують як підсумкову рефлексію, коли на усну бракує часу; перевірки знань учнів як з мови, так і з літератури одночасно.

У есе необхідно виявляти  уміння

•      Дотримуватися структури тексту цього типу мовлення.

•      Висловлювати власні думки щодо запропонованої теми.

•      Логічно викладати їх, доречно та правильно аргументувати.

•      Добирати приклади з літератури, інших видів мистецтва, історії тощо.

•      Використовувати приклади для аналізу проблеми та переконливої аргументації, а не переказувати зміст творів чи перебіг історичних подій.

Зразки есе 

(українська література)

•      Роман І.Багряного «Тигролови» примусив мене задуматися над таким важливим питанням: чому така вільнолюбива нація, яка віками боролася з різномастими ворогами, дозволила поставити себе на коліна? Що думали ті, які їхали в потязі на каторгу, чому не бунтували, адже їх було набагато більше, ніж катів? Чому таких, як Г.Многогрішний, одиниці? Де, коли і хто вбив, розтоптав отой непокірний дух, який ми мали?

•      Я належу до тих людей, для яких майбутнє вже визначено давно, бо найбільше в житті люблю малювати. І професію оберу таку, яка буде пов’язана з цим заняттям. Чи принесе вона мені якість матеріальні багатства – не знаю. Але впевнена, лише малюючи, я буду щасливою. Бо немає для мене більшої втіхи, як бачити результати своєї праці. Спостерігати за тим, як біле полотно перетворюється на картину, як на ньому оживає кожна барва, кожна моя думка.

Зразки есе (українська мова)

•      Яких тільки кольорів та їхніх відтінків не має природа. Але червоний, мабуть, найяскравіший. Він ніби говорить: подивись на мене, я – найкращий. Таким буває захід сонця теплого літнього вечора. Небесного світила вже не видно, бо воно сховалось за горизонтом. А його червоне проміння наче не хоче прощатися із землею, з нами. Воно ще довго розфарбовує хмари й виднокруг, а потім повільно зникає, щоб завтра повернутися знову.

•      Скільки чудових міст є у світі, але для мене найріднішим, найпрекраснішим є Біла Церква – місто з багатим минулим, яскравим сьогоденням та оптимістичним майбутнім. Перлиною старовинного Юр’єва (перша назва міста) є парк «Олександрія», який розкинувся на берегах Росі. Затишні алеї, розкішна природа, вибаглива архітектура - це все полонить кожного, хто хоч раз відвідає його.

      Ласкаво просимо до Білої Церкви!

Вступ як початок есе

•      Початок есе – оригінальний афоризм або прислів’я, цікава думка, оцінка факту, події, вчинку. При роботі над вступом можуть допомогти відповіді на такі запитання: Чому тема, яку я висвітлюю, є важливою у цей момент? Які поняття використаю для роздуму над темою?  Чи можу я поділити тему на декілька підтем? Чи треба давати визначення термінам, вжитим у темі есе? Для початку есе існує кілька підходів:

-         стандартний (хто, що, коли, де, чому і як);

-         несподіваний (здивування або шок);

-         дієвий  (зображення самого процесу);

-    авторитарний (наказовий тон);

-    інформативний  (інформування про події у творі);

-         цитатний; 

-         діалоговий.

Основна частина – це теоретичні основи обраної теми

•      У згоді чи запереченні принципово важливо знайти декілька аргументів, проаналізувати,  обґрунтувати їх, висвітлити інші аргументи і позиції з цього питання. Залежно від поставленого запитання, аналіз здійснюється на основі таких категорій: причина – наслідок, загальне – особливе, форма – зміст, частина – ціле, постійна ознака – змінна ознака.

•      Один абзац містить одне твердження і відповідне доведення, підкріплене ілюстративним або науковим матеріалом.

•      Значення мають і підтеми (підзаголовки).

•      Послідовність подій  необхідно перелічувати, згадуючи час, без надмірної деталізації.

•      Інформуючи по дію або історію, необхідно підкреслити  якості, можливості або знання, пов’язані з темою есе.

•      У художньому описі (есе)  можна не називати всіх ознак предмета.

•      Якщо потрібно описати досвід або невдачу, то можна використати порівняння.

•      Важливу роль  відіграють «місточки» - переходи від однієї частини до іншої.

Фінальні компоненти есе

•      Інформація по сферу застосування.

•      Додаткові пояснення.

•      Уточнення.

    Можна вживати повторення, ілюстрації, яскраві твердження, афоризми, цитати. При цьому зовсім не важливо, кінець є ствердним, запитанням чи остаточно не завершеним.

Типи композиції есе 

(за А.Дмитровським)

•      Лінійний (поступове розгортання думки «на очах читача», свого роду публічна медитація).

•      Циклічний (будується за принципом «каталогу» - перевірка думки на істинність чи хибність).

•      Фрагментарний (збір нотаток у великі тематичні добірки).

•      Вільна композиція (“строкате мереживо міркувань автора”).

•      Асоціативна композиція (зістикування ізних фактів дійсності за допомогою різних асоціативних зв’язків (наприклад, за подібністю подій, чи їхньою близькістю за часом і простором)).

Щоб досягти композиційної  стрункості, необхідно…

Продумати задум твору.

Розглянути різні варіанти розміщення тематичних і образних одиниць тексту.

Визначити, які зв’язування і відступи будуть використані в есе.

Продумати основні способи монтування різнорідних композиційних елементів. 

Чотири коки, які потрібно зробити, щоб написати есе

•      Крок 1: зрозуміти, що в есе можливо все (суб’єктивні враження, кучеряві метафори, чудернацькі асоціації, цитати з улюблених пісень і навіть розповідь від імені улюбленого персонажа з серіалу чи книги).

•      Крок 2: не забувати про стандарти (доречність написання есе, композиція, самостійність, використання різних джерел).

•      Крок 3: зібрати думки докупи (прийом «мозкового штурму», метод “інсайт”).

•      Крок 4: створити родзинку (цікаве оформлення, неочікуваний заголовок, голосні» епіграфи, ілюстрації, інфографіка). 

Як написати есе з теорії літератури?

•      Перше запитання. Чому «есе», а не «письмова робота»?

•       Друге запитання. Чому написання есе стало важливою формою навчання?

•      Третє запитання. Які особливості жанру есе, у якому розглядаються теоретико-літературні проблеми?

•      Четверте запитання. Як вибирати тему есе? 

•      П’яте запитання. Як має відбуватися процес підготовки до написання есе?

•      Шосте запитання. Які загальні вимоги до структури есе? 

•      Сьоме запитання. За якими критеріями оцінюється есе?

Правила написання креативного есе

•      Висловлюйте тільки позитивні думки.

•      Використовуйте слова-зв’язки.

•      Використовуйте речення різної структури.

•      Послуговуйтеся активною лексикою (пишіть, щоб уразити змістом, а не словниковим запасом.

•      Подбайте по багатство словника, зокрема використовуйте синоніми.

•      Будуйте лаконічні висловлення.

•      Кожне слово має бути важливим; кожне речення повинне нести унікальний зміст.

Виявляйте активну життєву позицію.

Як НЕ слід писати есе?

•      НЕ включайте в есе інформацію, яка не підтверджує вашу думку.

•      НЕ треба писати особисту біографію, детальні подробиці вашого життя.

•      НЕ бійтесь починати спочатку, якщо вже написана робота не відповідає на питання есе.

•      НЕ намагайтеся злякати всіх надзвичайним словниковим запасом.

•      НЕ використовуйте загальний набір банальних фраз та тверджень.

•      НЕ перебільшуйте.

•      НЕ будуйте висловлення, використовуючи лише прості речення.

•      НЕ використовуйте цитати без імені автора.

•      НЕ здавайте роботу, не перевіривши її.

Під час роботи бажаю позитивних емоцій і комунікабельних учнів!!!

Підготувала методист ТОКІППО                                                                         

М.М. Кондирєва